Фотографії
- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Вовк сірий
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Хижі ссавці
- Створено: Понеділок, 28 листопада 2022, 11:24
- Опубліковано: Понеділок, 28 листопада 2022, 11:24
- Перегляди: 20823
Вовк, або вовк сірий (Canis lupus)
Ряд: Хижі (Carnivora)
Родина: Псові (Canidae)
Відмінні ознаки:
Розміри і загальна вага вовків залежать від географічної приналежності. Степові вовки в порівнянні з лісовими - менші за розміром, світлішого, тьмяно-жовтого забарвлення, особливо взимку, коли їхня шерсть змінює своє забарвлення на біле-сіре. Довжина тіла досягає 135-160 см, хвоста —40-52 см. Вага – 45-60 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Розповсюджені тварини в Європі, Азії та Північній Америці, але в багатьох частинах ареалу вид є рідкісним. В Україні зустрічається на всій території, найчастіше в лісовій зоні та в Карпатах. Живе у степах, напівпустелях, тундрі, лісостепу, за можливості уникає суцільних лісових масивів.
Харчування:
Вовк — високорозвинений хижак, який добуває їжу активним пошуком та переслідуванням жертв. Основну частку харчування становлять копитні тварини, також туди входять зайці, дикі кролі, мишоподібні гризуни. В південних частинах ареалу вовки поїдають і деякі рослинні корми — різні ягоди, дикі та садові фрукти (падалку), навіть гриби.
Спосіб життя:
Активні переважно в нічні години, але іноді їх можна зустріти і вдень. Вовки сильно прив'язані до свого лігва, і полюють в межах чітко визначеного, хоча й досить великого району. Ділянки окремих родин ізольовані одна від одної, ніколи не пересікаються, і суворо охороняються своїми господарями.
Вовки поєднуються в зграї, які складаються з 5-10 особин. Основу зграї складають батьки з цьогорічним виводком. Інколи до зграї приєднуються торішні тварини та одинокі самці. Зазвичай, потомство дає лише домінантна пара, але у великих зграях спарюватися можуть й інші. Пари у них утворюються на невизначено довгий строк, практично на все життя. Спілкуються між собою голосним виттям, де кожен звук та інтонація залежить від ситуації та навколишніх обставин. Добре розвинута міміка також є допоміжним елементом комунікації між представниками виду.
Особливості розвитку:
Досягають статевої зрілості на другому році життя, а самиці — тільки в трирічному віці. Вагітність триває 65 - 75 діб. У виводку в середньому 5-6 сліпих, вкритих рідкою бурою шерстю вовченят. Мати годує їх молоком впродовж 1,5 місяців, батько весь цей час постачає їй їжу. Незважаючи на те, що вовки дуже турботливі батьки, в перший рік життя гине до 80% вовченят. Тривалість життя в природі становить 15-20 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції: Відсутній
Найближчі родичі:
Луговий вовк або койот (Canis latrans), рудий вовк (Canis rufus), ефіопський вовк (Canis simensis), звичайний або азійський шакал (Canis aureus).
Тварина і людина.
Раніше, вовк мало в кого викликав симпатії, - страх і ненависть до цієї тварини панувала у "темні безпросвітні часи" завдяки здобутій поганій славі людожера. Вважають, що ці тварини тільки й думають, де в лісі їм підстерегти сучасну Червону Шапочку. Згідно з біблійними текстами, бог створив усіх хижих, які населяли землю, щоб покарати безбожних людей. На мешканців Єрусалиму, які відмовилися прийняти істинну віру, він наслав вовка з пустелі, щоб їх знищити. Пізніше католицька церква спробувала знову скористатися цим поясненням. У 18 столітті католицькі священики стверджували, що звір, який спустошував Жеводан, був посланий Господом на покарання безбожникам і нечестивцям. Тоді з липня 1764 по червень 1767 року в Жеводані, на півдні Оверні, 101 особа (з них 80 жінок та дівчат) загинули від нападів, які приписувалися вовку неймовірних розмірів. Злочини, можливо, були скоєні кількома вовками, а може, і кількома людьми, але регулярність цих нападів протягом трьох років сприяла народженню легенди про «Звіра» - диявольськи жорстоку істоту. На жаль, історії було відомо кілька так званих «звірів», які були не настільки знамениті, як вовк з Жеводана, але були не менш небезпечні. Насправді, вистачало іноді одного вовка, щоб учинити страшні спустошення. До того, як Луї Пастером була створена вакцина від сказу, у світі не існувало надійної захисту від цієї недуги, яка призводила до болісної смерті. Вовки, уражені цією хворобою, втрачали страх перед людиною, і були дуже небезпечні. Починаючи з 19 століття, боротьба зі сказом і стала однією з головних причин винищення вовків. Втім, для народів, які займаються сільським господарством, вовк завжди був ворогом. У свідомості європейців - вовк був похмурою, підступною істотою, що вбиває людей і худобу, ставав нічним кошмаром. Вважалося, що той, хто продав душу дияволу, в період, коли місяць у повні - перетворюється на вовка -перевертня.
