- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Гуска сіра
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Птахи — Aves
- Створено: Четвер, 10 листопада 2022, 17:53
- Опубліковано: Четвер, 10 листопада 2022, 17:53
- Перегляди: 3962
Гуска сіра (Anser anser)
Ряд: Гусеподібні (Anseriformes)
Родина: Качкові (Anatidae)
Відмінні ознаки:
Один із найвідоміших видів диких гусей. Оперення - сірувато-буре з хвилястим малюнком на шиї та череві. Має світле оздоблення пір'я на спині. Дзьоб рожевий або помаранчевий. Самець помітно більший за самку.
Птах завдовжки до 70-90 см, розмах крил 147-180 см. Вага − 2,1- 4,5 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Гніздиться на тихих водоймах Північної та Центральної Європи, а також у помірному поясі Азії аж до Далекого Сходу. Зимує у Південній Європі та Азії, іноді у Північній Африці. Населяє оточені очеретами водойми зі стоячою водою: болота, озера, риборозвідні ставки тощо. Зустрічається і на трав'янистих болотах та заливних луках, вибираючи найнедоступніші місця.
Харчування:
Харчується рослинною їжею: травою, злаковими, ягодами. Навесні годується на водоймах, поїдаючи водні рослини, молоді сіянці та озиму. У період розмноження харчується майже виключно водними та луговими рослинами.
Спосіб життя:
Зграйний птах, що веде денний спосіб життя (найбільш активний в ранкові та перед сутінкові години).
Особливості розвитку:
Гніздо з рослинного матеріалу (в основному зі стебел і листя очерету) обладнують на деякій відстані від води, в місці, що добре оглядається. Будує його лише самка, самець тим часом зайнятий охороною території.
У кладці від 4 до 12 білих, з палевим або зеленим відтінком яєць, які протягом 28-30 днів насиджує тільки самка. Маса одного яйця сірої гуски становить 140-240 г. Якщо гуска вимушена покинути ненадовго гніздо, вона вкриває яйця зверху власним пухом. Самець у цей час знаходиться неподалік, попереджаючи криками про небезпеку. Пташенята, обсохнувши під крилами самки, залишають гніздо. Вже через кілька днів обоє батьків ведуть пташенят до води, де гусенята вчаться шукати корм. Живуть у середньому 4-5 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Звичайна мисливська птиця.
Найближчі родичі:
Інші види роду – наприклад, білоший (Anser canagicus), гірська гуска (Anser indicus) та білолоба гуска (Anser albifrons).
Гуска сіра і людина.
Коли кочові племена галлів розгромили римське військо, частина римлян сховалася на Капітолійському пагорбі, захищеному скелями. Тоді галльський вождь Бренн зібрав найсильніших і найправніших воїнів і відправив їх на штурм. Опівночі великий загін галлів зібрався біля підніжжя Капітолійського пагорба. Мовчки, допомагаючи один одному, вони почали дертися по скелі. Насилу перші галли досягли вершини, за ними піднялися інші воїни і стали біля підніжжя стіни готуватися до штурму. Усередині цитаделі була тиша: втомлені захисники фортеці спали. Заснули й вартові. Навіть собаки, чуйні до всякого шереху, нічого не почули. Раптом у нічній тиші загуркотіли і заляскали крилами священні гуси, що знаходилися у храмі богині Юнони. Незважаючи на голод, пов'язаний з облогою, римляни зберігали гусей Юнони і годували їх, але вдосталь нагодувати не могли. Голодні гуси стали особливо неспокійними і зчинили крик, який розбудив римських вартових. Побачивши, що їх виявлено, галли кинулися на напад. Зав'язалася запекла сутичка. Мечами, списами, камінням, дротиками, руками, щитами римляни звалювали у прірву ворогів. Скоро всі галли, що піднялися на скелю, були перебиті, а Капітолій врятований. Священні гуси Юнони були нагодовані, а начальник варти, що ледве не пропустив ворога, скинутий зі скелі. Наші запорізькі козаки також використовували як вартових не собак, а гусей та півнів, які завжди справно та вчасно попереджали їх про можливу небезпеку.
