Мармозетка карликова
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Примати
- Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 11:40
- Дата публікації
- Перегляди: 8095
Ігрунка карликова, або мармозетка карликова (Cebuella pygmaea)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Ігрункові (Callitrichidae)
Відмінні ознаки:
Карликові ігрунки змагаються з карликовими мишачими лемурами за звання найменшого примата. Їхня довга і густа шерсть у верхній частині тулуба забарвлена в золотисто-бурий колір. Нижня частина - біла чи оранжева. Довгі пучки волосся на голові та грудях справляють враження мініатюрної гриви. Довжина тіла – 11-15 см, хвоста – 17-22 см. Вага - 100-150 г.
Розповсюдження та місця проживання:
Ареал - верхів'я Амазонки: Еквадор, Колумбія, Бразилія, Північний Перу. Більшість життя проводять на деревах, але іноді спускаються на землю.
Харчування:
Основа раціону - соки та смола дерев, плоди, комахи і павуки.
Спосіб життя:
Активні вдень, тримаються сімейними групами, активно захищаючи свою родову ділянку. Живуть у родових групах, що складаються з кількох поколінь. Взаємний догляд за шерстю відіграє важливу роль у соціальних відносинах. Свою територію карликові ігрунки маркують секретом, що виділяється з особливих залоз, а чужинці з інших груп з криком виганяються. Іноді доходить до поєдинків.
Особливості розвитку:
Статевої зрілості досягають у 2 роки. Після 150-денної вагітності на світ зазвичай з'являються два дитинчати. Батько та інші самці з групи допомагають при вихованні потомства, носять їх на спинах і приносять матері для годування молоком. Тривалість життя - 5-8 років (рекорд 16 років – зоопарк Брно,Чехія).
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Карликові ігрунки становлять досить численний вид приматів і не потребують охорони. Основна загроза - втрата природних місць проживання, руйнація довкілля. За даними 2004 року, в усьому світі у зоопарках утримувалося 489 карликових ігрунок.
Найближчі родичі:
До родини ігрункових належать 26 (а за деякими, можливо, перебільшеними даними - 40) видів мавп, у тому числі звичайна ігрунка (Callithrix jacchus) та червонорукий тамарин (Saguinus midas).
Це цікаво:
Карликові ігрунки у певному сенсі відійшли від суто мавпячого життя, наблизившись до образу існування білки. Харчуються вони переважно горіхами та комахами, іноді видобувають собі сік рослин, дряпаючи при цьому кору дерев спеціально пристосованими для цього різцями. Розмір карликових ігрунок лише десять сантиметрів. Через такі розміри їм простіше бігати гілками, ніж перескакувати з гілки на гілку. Ці способи переміщення швидше за все дісталися їм від комахоїдних предків, а за інтенсивністю обміну речовин вони взагалі стоять ближче до птахів, ніж до ссавців. Звуки, що видають карликові ігрунки, схожі на спів птахів. Спілкуючись між собою мавпи швидко по-пташиному щебечуть, цвірінькають, клацають, свистять, а злякавшись - верещать.
Для карликових ігрунок дуже важливі ігри. В розвагах беруть участь дитинчата, підлітки та напівдорослі ігрунки. Існує два типи ігор: одиночна та соціальна. Одиночна гра включає в себе: акробатичне висіння, підстрибування і біг, а також наслідування. переслідування та полювання на комах. Переслідування - головний тип соціальної гри, у якій беруть участь 2-4 індивідуума. Зазвичай ігрунки грають у період відпочинку: пізно вранці та рано вдень. У неволі ігрунки впізнають своє відображення у дзеркалі.
Типовий розклад дня для групи карликових ігрунок: 1) харчування протягом перших 30-90 хвилин після сну; 2) період для зігрівання, догляду та ігор, потім поїдання комах; 3) другий післяобідній відпочинок, догляд, ігри та «полуденок»; 4) рясне годування ввечері, повернення до місця ночівлі, період коли домінуючий самець веде групу на нічліг.
Лемур варі чорно-білий
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Примати
- Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 10:43
- Дата публікації
- Перегляди: 5509
Лемур варі, або чорно-білий варі, строкатий варі (Varecia variegata)
Ряд: Примати (Primates)
Родина: Лемурові (Lemuridae)
Відмінні ознаки: Забарвлення тулуба чорно-біле зі значними ділянками одного кольору, які в окремих популяцій виду розташовані по-різному. Для роду Varecia характерна виражена «пухнастість» хутра, невластива іншим представникам родини (інша назва роду Varecia – Пухнасті лемури). Білі кінцівки закінчуються чорними кистями з пальцями, при цьому передні кінцівки вдвічі коротші за задні.Морда загострена, ніби у лисиці. Очі великі та круглі золотистого або світло-карого кольору. Довгий та товстий хвіст чорного кольору використовується у якості балансиру при лазінні по деревах. Довжина тіла - 51-56см, хвоста 56-65см. Вага - 3,3-4.5 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Зустрічається у вологих дощових лісах східної частини острову Мадагаскар. Місця існування можуть знаходитися на висоті до 1200 м над рівнем моря.Живе виключно на деревах, пересуваючись не тільки по гілках, але й дуже вправно перестрибуючи з дерева на дерево.
Харчування:
Охоче поїдає плоди, квіти та листя дерев, на яких мешкає. Особливі ласощі – комахи та їхні личинки.Воду в чистому вигляді практично не вживає – йому достатньо вологи, що міститься у кормі.
Спосіб життя:
Активні у темний час доби (коли харчуються) та у ранкові години (коли приймають сонячні ванни). Удень сплять,сховавшись у густому листі дерев. У зоопарках проявляє і денну активність. Живуть варі родинами по 8-16 особин, частіше 2-5. У кожної групи є своя територія, усі члени групи агресивні до порушників кордонів.Самиці домінують в родині і складають «кістяк» групи. Їм належить право в першу чергу обирати їжу та партнера.
Особливості розвитку:
Статевої зрілості досягають у віці 2 років. Ці лемури (єдині зі всіх) народжують 2-4 дитинчат за один раз (рекорд – 6 малюків в зоопарку Базеля), у той час коли в інших лемурів народження навіть двох дитинчат – велика рідкість. У самиці шість сосків, і вона здатна вигодувати усе потомство. Вагітність триває 90-110 днів.
У більшості лемурів догляд за малюками можуть здійснювати буквально усі члени родинної групи,але у лемурів варі до них не допускають не тільки інших членів групи, а навіть батька.
Тривалість життя - 15-20 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Вид занесений до Міжнародної Червоної книги (IUSN), в Додаток I Конвенції про міжнародну торгівлю (CITES).
Найближчі родичі:
Рудий варі Varecia rubra з півострова Масуала (Мадагаскар), що раніше належав до цього ж виду в статусі підвиду. Як і виходить з назви, рудий варі відрізняється рудувато-бурим забарвленням з чорними ділянками шерсті та білою овальною плямою на потилиці.
Це цікаво:
Це один із двох видів справжніх лемурів (другий – рудий варі), який будує гнізда. Самиця перед тим, як народити дитинчат, рве шерсть у себе на боках і вистилає нею гніздо. На відміну від інших приматів самки пухнастих лемурів не тягають на собі дитинчат, а поміщають їх у гнізда з листя на той час, поки годуються самі. До речі, чорно-білий та рудий варі – найбільші представники родини лемурів (Lemuridae), які проживають на Землі сьогодні. Ще одну (менш поширену) назву - комірцевий варі, цей лемур отримав через білий пухнастий комір навколо чорної загостреної мордочки.
Члени групи постійно гукають один одного, подаючи сигнали у разі небезпеки (останніх - близько 12 видів). Зазвичай, мовчазний примат, дратуючись, може оглушити всі околиці своїм криком. Варі, так само як і його родич - котячий лемур, муркоче і щебече, поки його душевний спокій не порушений. Якщо ж варі злякати, то ці лемури почнуть видавати страшні оглушливі крики. У диких гірських лісах, багаторазово посилені відлунням хорові крики варі звучать особливо страшно. За ці несамовиті крики та манеру грітися на ранковому сонці в молитовній позі жителі Мадагаскару вважали цих лемурів священними сонцепоклонниками, а тому їх побоювалися і ніколи не ображали. А оскільки варі ще й будує гнізда для малюків, вистилаючи їх власною шерстю, у племен, які населяють вологий схід Мадагаскару, варі (або як його називають місцеві жителі – «Варікандана») вважається охоронцем будинку.
Саймірі, або Білячі мавпи
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Примати
- Створено: Понеділок, 22 червня 2015, 12:44
- Дата публікації
- Перегляди: 36752
Saimiri sciureus
Ряд Примати
Родина Цебідові
Найдрібніший рід в родині Цебідових. Саймірі – стрункі тварини, довжина тіла сягає близько 30 см. Голова доволі велика, головний мозок порівняно з масою тіла найбільший з усіх приматів, за винятком людини, але тонкі структури примітивні, лише центри для оптичного сприйняття та регуляції руху сильніше поборознені. Вушні раковини великі. Ікла довгі та гострі. Кінцівки довгі, хвіст довший за тіло (до 50 см і більше), на кінці потовщення у вигляді китиці, не хватальний орган. Хутро густе, коротке, буро-жовтувато-зеленого забарвлення. Мітки на обличчі з темною частиною роту та темними очима схожі на череп. Через таке забарвлення, саймірі іноді називають «мертва голова».