Верблюд двогорбий
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Травоїдні ссавці
- Створено: П'ятниця, 18 листопада 2022, 09:22
- Опубліковано: П'ятниця, 18 листопада 2022, 09:22
- Перегляди: 8457
Бактріан, або верблюд двогорбий (Camelus bactrianus)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Верблюдові (Camelidae)
Відмінні ознаки:
Зовнішній вигляд настільки характерний, що не дозволяє сплутати його з будь-якою іншою твариною: наявність двох горбів різко відрізняє його від одногорбого верблюда. Довгі ноги закінчуються роздвоєною ступнею, що спирається на мозольну подушку. Копит як таких немає - кожна частина роздвоєної ступні закінчується подобою кігтя. У двогорбого верблюда дуже довга, вигнута шия, що прогинається вниз і потім знову U-подібно піднімається вгору; голова знаходиться на одному рівні з плечима.
Довжина тіла сягає 250-360 см, хвоста - близько 50 см. Висота в загривку - 180-210 см (разом з горбами до 250 см). Вага - 500-700 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Дикий двогорбий верблюд (хаптагай) нині зустрічається у важкодоступних місцях Монголії та Китаю, домашній двогорбий верблюд - у східній частині Центральної та Середньої Азії, Монголії та сусідніх територій Росії та Китаю. Мешкає переважно у степових та напівпустельних районах.
Харчування:
Трава, листя, колючки тощо.
Спосіб життя:
Стадна денна тварина. Дорослі самці нерідко зустрічаються й поодинці. Хаптагаї тримаються зазвичай невеликими стадами по 5-20 голів (іноді до 30), які в основному складаються з самок і молодняку; ватажком є домінантний самець. До табуна верблюдів можуть входити і молоді статевозрілі самці, але не в період гону.
Особливості розвитку:
Статевої зрілості досягають у 3 річному віці для самиць, 6 річному – для самців. Після 13-місячної вагітності народжується 1 малюк (двійня у бактріанів вкрай рідкісне явище). Самиці народжують стоячи. Через 2-3 години новонароджений встає на ноги, через кілька місяців впевнено пересувається характерною інохіддю. Самка годує малюка молоком понад рік. Відомі довгожителі, які досягли 50-річного віку.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Популяція диких верблюдів налічує лише кілька сотень голів. Їх подальше виживання у найближчі десятиліття перебуває під сумнівом навіть попри охоронні заходи.
Найближчі родичі:
Інші представники родини верблюдових (Camelidae), що поєднує три сучасні роди: верблюдів (Camelus), лам (Lama), вікуній (Vicugna).
Це цікаво:
Червоні кров'яні тільця у верблюдів не круглі, як в інших ссавців, а овальні. Такі тільця пластичніші, покращують кровотік і перешкоджають витокам більш рідкої частини крові в інші тканини при підвищенні температури, інакше тіло верблюда виявилося б сильно зневодненим. Саме тому бактріани та дромедари можуть довго обходитися без води. У бактріана великі, що звисають набік, горби. Він краще за дромедара переносить сильні холоди. Бактріана нерідко відпочиває у снігу після денного переходу. Крижані вітри Центральної Азії не завдають йому жодної шкоди. На відміну від дромедара, шкіра в нього дуже товста. У носі бактріан, як і дромедар, має складну систему складок слизової. Вони захищають дихальні шляхи і перешкоджають втраті вологи при виході - тобто це універсальні непотоплювані кораблі пустелі. Це здасться дивним, але саме верблюдів довгий час підозрювали в тому, що ці тварини можуть обходитися взагалі без сну. Причина цих підозр була цілком обґрунтована. Верблюди відносяться до жуйних тварин. Вдень їм доводиться постійно щипати траву, щоб повністю набити свій шлунок, а всю ніч жувати жуйку. Виходить, їм ніколи спати. І все ж таки верблюди сплять. Тільки сон у них дрібний. Одні частини мозку сплять, інші - не сплять, керуючи рухом жувальних м'язів.
