- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Хижі - (Carnivora)
Альпака
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 16:43
Альпака (Vicugna pacos)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Родина: Верблюдові (Camelidae)
Відмінні ознаки:
Домашня парнокопитна тварина, що нагадує низькорослу ламу, має м'яке і довге руно (з боків його довжина досягає 15-20 см). Забарвлення тварин цього виду має понад 24 натуральні відтінки. Довжина тіла - 70-80 см. Висота в загривку сягає 94-104 см. Вага - 55-70 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Розводять у високогірному поясі Південної Америки (Анди) біля Еквадору, південного Перу, північного Чилі та західної Болівії. Тут же трапляються і повторно здичавілі альпаки. Пасуться на високогірних пасовищах, на висоті 3500-5000 метрів.
Харчування:
Травоїдні альпаки харчуються різноманітною рослинною їжею. Особливих переваг немає, тому кормом служать: трава, молоді пагони чагарників, листя дерев та багато інших видів рослинності.
Спосіб життя:
Стадні тварини, активні вдень. Живуть невеликими груповими спільнотами на чолі з провідним самцем.
Особливості розвитку:
Статевої зрілості досягають у 2 роки. Після 11-місячної вагітності народжується 1 малюк, якого мати вигодовує молоком до 6-12 місяців. У природі живуть 15-20 років, термін життя в господарствах лімітується фермером, у зоопарках доживають до 25 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Відсутній. На сьогоднішній день тільки в Південній Америці мешкає близько трьох мільйонів альпак, більшість з яких населяє Перу.
Найближчі родичі:
Вікунья, чи вігонь (Vicugna vicugna), та інші види верблюдових Південної Америки – лама (Lama glama) і гуанако (Lama guanacoe).
Альпака і людина.
Основною цінністю альпак є їх незвичайна шерсть. На перший погляд громіздкі, альпаки насправді виявляються дрібними 70-кілограмовими тваринами зростом не більше одного метра, які після стрижки мають дуже беззахисний вигляд. Вовняний покрив на боках тварини може досягати 23 см, тому візуально дикі тварини (яких не стрижуть) виглядають набагато більшими за своїх домашніх родичів. Вирощують альпак для отримання вовни, з якої роблять теплі та м'які ковдри, пледи та одяг, а із хутра роблять предмети для дому. З огляду на зовнішній вигляд шерсті, альпак поділяють два різновиди: Уакайа і Сурі. Першим властива довга шерсть, що має вигляд кісок, у других шерсть нагадує м'який плюш. Хутро альпак дуже схоже на овече, але в багато разів перевершує його за властивостями. По-перше, воно не має жирових складових, тому не мажеться і не притягує пил. По-друге, шерсть альпака в 7 разів тепліша, ніж у овець, не викликає алергічних реакцій, тому активно використовується у виробництві дитячих товарів. На території Перу існують спеціалізовані фермерські господарства, які займаються розведенням та селекцією цього виду тварин. Проте більшість тварин цієї популяції, як і раніше, мешкають на приватних фермах у кількості 50–80 голів. Останнім часом фермери об'єднуються у кооперативи, і тоді чисельність загального стада може сягати 40–45 тисяч голів. Але альпаки не є домашніми тваринами у традиційному розумінні. Це одомашнені гірські тварини, які мешкають також і в дикій природі. Альпаки можуть боятися дотиків рук, вони від народження дуже допитливі (навіть занадто) й здатні самі поранитися, активно користуються нюхом. Альпаки мають лагідну мирну натуру поведінки. На відміну від лам, гуанако і верблюдів, вони рідко плюються в людей, з'ясовуючи, таким чином, стосунки лише один з одним при змаганні за їжу, та потрапляння в людину можливо зазвичай випадковим чином. Лами і альпаки при схрещуванні дають потомство під назвою уаріс, а вікуньї та альпаки під назвою paco-vicuna. Такі гібриди не здатні розмножуватись, але мають дуже м'який характер і тому ідеально підходять на роль домашніх вихованців.
