Рівненський зоопарк

Зебра Чапмана

• 

Деталі

Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 12:48

Зебра Чапмана (Equus quagga chapmani)

Ряд: Непарнокопитні (Perissodactyla)

Родина: Коневі (Equidae)

Відмінні ознаки:

Смугаста тварина середніх розмірів, міцної статури, на відносно коротких ногах. Грива коротка, прямостояча; на кінці хвоста - довге волосся. Забарвлення характерне для зебр, складається з темних і світлих смуг, що чергуються (точніше - світлі смуги на темному тлі). Малюнок смуг мінливий як індивідуально, так і географічно, що дозволяє виділити 6 підвидів.

Довжина тіла - 2-2,4 м, хвоста - 47-57 см, висота у загривку - 1,12-1,4 м. Вага -  290-340 кг. Самці всього на 10% більше за самиць.

Розповсюдження та місця проживання:

Широко поширена у південно-східній Африці, від Південної Ефіопії до сходу ПАР та Анголи. Населяючи савани та степи, віддає перевагу пасовищам, особливо розташованим на пагорбах і пологих схилах невисоких гір.

Харчування:

Харчуються трав'янистою рослинністю, вживаючи близько 50 видів трав. Листя та пагони поїдають у менших кількостях. Зебри залежать від джерел води, оскільки повинні пити щонайменше 1 раз на день, і ніколи не віддаляються від них на значну відстань.

Спосіб життя:

Зебри - стадні полігамні тварини, що живуть сімейними табунами. На ніч мігрують на відкриті ділянки, які надають менше укриттів для хижаків. На чолі табуна стоїть жеребець віком 5-6 років, решту складають самиці та молодняк. Розмір табуна залежить від умов проживання, зазвичай у ньому не більше 9-10 голів. Табун виникає, коли молодий жеребець обирає собі кобилу. Незабаром до них приєднуються ще кілька самок, і вони разом тримаються до кінця життя. Склад сімейного табуна постійний, хоча при нападі хижаків або під час міграцій він може тимчасово розпадатися або об'єднуватися з іншими табунами в стада розміром до десятків і сотень голів. Крім того, зебри часто пасуться пліч-о-пліч з іншими травоїдними.

Особливості розвитку:

Статева зрілість настає з 2-х років, хоча ознаки шлюбної поведінки виявляються раніше. Вагітність триває 346-370 днів, на світ з’являється  1 лоша (вкрай рідко двійня). Вже через 10-15 хвилин після появи на світ малюк самостійно встає на ноги, через 20 хвилин робить перші кроки, через 30-45 хвилин проходить помітні відстані, через годину починає годуватися материнським молоком.

У природі живуть 20-25 років; у неволі - тривалість життя тварин досягає 35-40 років.

Природоохоронний статус та стан природної популяції:

Звичайний та найпоширеніший вид зебр, загальна чисельність всіх підвидів наприкінці ХХ століття – понад 300 000 особин. Підвид квагга або бурчеллова зебра (Equus burchellii quagga quagga), що виділяється також, як самостійний вид, вимер у 1883 році.

Найближчі родичі:

Інші представники роду Equus, що включає коней, зебр та диких ослів. Насамперед, пустельна (Equus grevyi) та гірська (Equus zebra) зебри.

Тварина і людина.

Зовнішність зебри для нас звичайна та знайома, і навіть не віриться, що до середини XIV століття зоологи вважали її міфічною твариною й не вірили в її існування. Історія свідчить, що одного разу римський імператор Каракала під аплодування публіки спустився на арену і кинув там звіра, змальованого в анналах, як гіпотигр. Тигр у ті часи позначав те саме, що й сьогодні, а «гіпо» було ім'ям коня. Історики середньовіччя довго ламали голови, намагаючись вгадати, про яку все-таки тварину йдеться. Про тигра розміром з коня чи про коня з норовом тигра? Тим більше, що про гіпотигрів дійшли й інші пізніші розповіді. Так вважалося, що головним ворогом гіпотигра є грифон, який не терпить коней взагалі і гіпотигрів зокрема. Причому, хоча грифони і є найлютішими ворогами коней, вони мають з ними спільного нащадка - він називається гіпогриф. Від коней у гіпогрифа спина і задні кінцівки, а голова і все, що залишилося, як у грифона. Невідомий за часів античності гіпогриф - не що інше, як плід буйної уяви середньовічних менестрелів. Як і належить будь-якому літаючому коню, він увібрав у себе риси своїх родичів - грецьких Скіфоса і Пегаса, одинівського коня Слейпніра і срібного коня Сходу. Але якщо з гіпогрифом все було ясно, то гіпотигри хвилювали думки вчених середньовіччя. Ніхто й не подумав, що йдеться про тварину, відому нам під назвою зебри. Зебра відома кожному, оскільки вона є символом літери «З» в алфавітах багатьох мов світу. У повсякденній промові французів та іспанців сказати про когось «чудова, як зебра», означає приписати йому загадковість і дивність.

• < Попередня
• Наступна >