- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Саймірі, або Білячі мавпи
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Примати
- Створено: Понеділок, 22 червня 2015, 12:44
- Опубліковано: Понеділок, 22 червня 2015, 12:44
- Перегляди: 36683
Saimiri sciureus
Ряд Примати
Родина Цебідові
Найдрібніший рід в родині Цебідових. Саймірі – стрункі тварини, довжина тіла сягає близько 30 см. Голова доволі велика, головний мозок порівняно з масою тіла найбільший з усіх приматів, за винятком людини, але тонкі структури примітивні, лише центри для оптичного сприйняття та регуляції руху сильніше поборознені. Вушні раковини великі. Ікла довгі та гострі. Кінцівки довгі, хвіст довший за тіло (до 50 см і більше), на кінці потовщення у вигляді китиці, не хватальний орган. Хутро густе, коротке, буро-жовтувато-зеленого забарвлення. Мітки на обличчі з темною частиною роту та темними очима схожі на череп. Через таке забарвлення, саймірі іноді називають «мертва голова».
Saimiri sciureus
Ряд Примати
Родина Цебідові
Найдрібніший рід в родині Цебідових. Саймірі – стрункі тварини, довжина тіла сягає близько 30 см. Голова доволі велика, головний мозок порівняно з масою тіла найбільший з усіх приматів, за винятком людини, але тонкі структури примітивні, лише центри для оптичного сприйняття та регуляції руху сильніше поборознені. Вушні раковини великі. Ікла довгі та гострі. Кінцівки довгі, хвіст довший за тіло (до 50 см і більше), на кінці потовщення у вигляді китиці, не хватальний орган. Хутро густе, коротке, буро-жовтувато-зеленого забарвлення. Мітки на обличчі з темною частиною роту та темними очима схожі на череп. Через таке забарвлення, саймірі іноді називають «мертва голова».
Ареал проживання - тропічні ліси від Коста-Ріки на півночі до Парагваю на півдні.
Саймірі активні вдень, переважну частину часу проводять в кронах дерев. В пошуках їжі пересуваються на лісові околиці, береги річок та озер. На землю спускаються вкрай рідко. Саймірі не осідлі, вони постійно мігрують великими зграями (іноді до 100 особин). Пересуваються практично беззвучно по листяному даху пралісів. Щоб не відбитися від зграї, мавпочки подають сигнали голосом, схожим на цвірчання. Відчуваючи небезпеку, одна з мавп видає пронизливий крик. За цим сигналом всі члени зграї ховаються в кронах найближчих дерев. У природному середовищі саймірі так зливаються з оточенням, що, коли завмирають нерухомо, їх неможливо помітити навіть з відстані кількох метрів.
За характером харчування саймірі всеїдні. Але, передусім, основу їхнього харчування становлять дрібні тварини (близько 80%) та плоди, ягоди, горіхи (20%). У саймірі короткий харчовий тракт, що доводить, що вони краще пристосовані до перетравлювання тваринного білку, ніж рослин та плодів. Саймірі віддають перевагу комахам (мухи, метелики, гусениці, саранча, цикади) та іншим тваринам типу квакш, равликів, крабів, рептилій, птахів та навіть кажанів. Але, коли комах мало та в першій половині дня, вони поїдають також достатню кількість соковитих плодів. Літаючу здобич часто хапають в стрибку (12 видів різних комах).
Переважна більшість у зграї становлять самки, які набагато менші за розміром, ніж самці. У період розмноження, який триває 3-4 місяці на рік, самець гладшає і стає агресивним. Вагітність самочки триває близько 24 тижнів. Зазвичай саймірі народжують одне дитинча з елліпсовидною головою, яка через кілька тижнів міняє свою форму і стає кулястою. Перший час дитинча в основному спить, вчепившись за шерсть матері. Тільки на третьому тижні життя воно починає оглядатись навколо та споживати звичайну їжу. Молоді саймірі грайливі й багато часу проводять в загальних забавах. Відпочивають саймірі тільки на великих гілках, яскраво освітлених сонцем, лежачи на животі з вільно звисаючими кінцівками. Вони дуже хороші акробати. Навіть з дитинчам на спині самка може подолати в стрибку відстань близько 5 метрів.
У дикій природі саймірі проявляють надмірну цікавість. Якщо чим-небудь зацікавить мавпочку, вона може наблизитися до людини на відстань 1-2 метри.
Самочки стають дорослими в 3 роки, самці - в 4-6 років. Живуть саймірі досить довго (межа - 21 років).
Матеріал підготувала Ірина Оліферук.
