Рівненський зоопарк

Мармозетка карликова

• 

Деталі

Батьківська категорія: Статті

Категорія: Примати

Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 11:40

Опубліковано: Вівторок, 15 листопада 2022, 11:40

Перегляди: 7927

Ігрунка карликова, або мармозетка карликова (Cebuella pygmaea)

Ряд: Примати (Primates)

Родина: Ігрункові (Callitrichidae)

Відмінні ознаки:

Карликові ігрунки змагаються з карликовими мишачими лемурами за звання найменшого примата. Їхня довга і густа шерсть у верхній частині тулуба забарвлена в золотисто-бурий колір. Нижня частина - біла чи оранжева. Довгі пучки волосся на голові та грудях справляють враження мініатюрної гриви. Довжина тіла – 11-15 см, хвоста – 17-22 см. Вага - 100-150 г.

Розповсюдження та місця проживання:

Ареал - верхів'я Амазонки: Еквадор, Колумбія, Бразилія, Північний Перу. Більшість життя проводять на деревах, але іноді спускаються на землю.

Харчування:

Основа раціону - соки та смола дерев, плоди, комахи і павуки.

 

Спосіб життя:

Активні вдень, тримаються сімейними групами, активно захищаючи свою родову ділянку. Живуть у родових групах, що складаються з кількох поколінь. Взаємний догляд за шерстю відіграє важливу роль у соціальних відносинах. Свою територію карликові ігрунки маркують секретом, що виділяється з особливих залоз, а чужинці з інших груп з криком виганяються. Іноді доходить до поєдинків.

Особливості розвитку:

Статевої зрілості досягають у 2 роки. Після  150-денної вагітності на світ зазвичай з'являються два дитинчати. Батько та інші самці з групи допомагають при вихованні потомства, носять їх на спинах і приносять матері для годування молоком. Тривалість життя - 5-8 років (рекорд 16 років – зоопарк Брно,Чехія).

Природоохоронний статус та стан природної популяції:

Карликові ігрунки становлять досить численний вид приматів і не потребують охорони. Основна загроза - втрата природних місць проживання, руйнація довкілля. За даними 2004 року, в усьому світі у зоопарках утримувалося 489 карликових ігрунок.

Найближчі родичі:

До родини ігрункових належать 26 (а за деякими, можливо, перебільшеними даними - 40) видів мавп, у тому числі звичайна ігрунка (Callithrix jacchus) та червонорукий тамарин (Saguinus midas).

Це цікаво:

Карликові ігрунки у певному сенсі відійшли від суто мавпячого життя, наблизившись до образу існування білки. Харчуються вони переважно горіхами та комахами, іноді видобувають собі сік рослин, дряпаючи при цьому кору дерев спеціально пристосованими для цього різцями. Розмір карликових ігрунок лише десять сантиметрів. Через такі розміри їм простіше бігати гілками, ніж перескакувати з гілки на гілку. Ці способи переміщення швидше за все дісталися їм від комахоїдних предків, а за інтенсивністю обміну речовин вони взагалі стоять ближче до птахів, ніж до ссавців. Звуки, що видають карликові ігрунки, схожі на спів птахів. Спілкуючись між собою мавпи швидко по-пташиному щебечуть, цвірінькають, клацають, свистять, а злякавшись - верещать.

Для карликових ігрунок дуже важливі ігри. В розвагах беруть участь дитинчата, підлітки та напівдорослі ігрунки. Існує два типи ігор: одиночна та соціальна. Одиночна гра включає в себе: акробатичне висіння, підстрибування і біг, а також наслідування. переслідування та полювання на комах. Переслідування - головний тип соціальної гри, у якій беруть участь 2-4 індивідуума. Зазвичай ігрунки грають у період відпочинку: пізно вранці та рано вдень. У неволі ігрунки впізнають своє відображення у дзеркалі.

Типовий розклад дня для групи карликових ігрунок: 1) харчування протягом перших 30-90 хвилин після сну; 2) період для зігрівання, догляду та ігор, потім поїдання комах;  3) другий післяобідній відпочинок, догляд, ігри та «полуденок»;  4) рясне годування ввечері, повернення до місця ночівлі, період коли домінуючий самець веде групу на нічліг.

• Наступна >