- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Лелека білий
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Категорія: Птахи — Aves
- Створено: Середа, 09 листопада 2022, 17:28
- Опубліковано: Середа, 09 листопада 2022, 17:28
- Перегляди: 13405
Лелека білий, або чорногуз (Ciconia ciconia)
Ряд: Лелекоподібні (Ciconiiformes)
Родина: Лелекові (Ciconiidae)
Відмінні ознаки:
Це білий птах з чорними кінцівками крил, довгою шиєю, тонким, червоним дзьобом і довгими, червоними ногами. Коли крила у лелеки складені, складається враження, що вся задня частина лелеки чорна. Звідси його поширена українська назва – чорногуз. За забарвленням самки не відрізняються від самців, але трохи менші за розміром. В середньому зріст білого лелеки 100-125 см, розмах крил 155-200 см, вага 4 кг.
Розповсюдження та місця проживання:
Білі лелеки мешкають по всій Європі та Азії. Зимують у Східній Африці між Південним Суданом та ПАР. Деякі лелеки осідають в Ефіопії та Південній Аравії. Ці птахи — жителі низовин і заболочених місцевостей, нерідко гніздяться біля людського житла.
Харчування:
Білі лелеки поїдають переважно дрібних тварин — дощових черв'яків, комах, жаб, мишей, рибу. Лелеки не прив'язані до якогось певного типу їжі, а харчуються найдоступнішою здобиччю. Метод полювання чорногуза дуже виразний і його можна розпізнати на відстані: птах неспішно ходить полями й болотами, а побачивши жертву, миттєво хапає її дзьобом.
Спосіб життя:
Лелеки активні у світлий час доби. Перед перельотом збираються у великі скупчення – зграї до 100 птахів, на зимівлях триматися як групами, так і поодинці. Іноді утворюють довготривалі парі, але це всупереч поширеній думці, зовсім не обов'язково. Першу самку, що з'явилася біля гнізда, самець вважає своєю. Однак якщо незабаром до гнізда прилетить ще одна, між ними розпочнеться боротьба за право бути матір'ю, в якій самець не бере участі. Самка, що перемогла, залишається, самець запрошує її в гніздо, закинувши голову назад, до спини і видає дзьобом часті клацаючи звуки. Для більшого резонансу самець видає горлові звуки. Такі самі звуки він виголошує, якщо до гнізда наближається інший самець білого лелеки, тільки з іншою позою: тіло і шия втягнуті горизонтально, а крила то піднімаються вгору, то опускаються. Часто таке відбувається, коли до гнізда старого лелеки прилітають молоді самці, яким ліньки будувати своє власне. Якщо противник не слухає погроз, господар гнізда кидається на ворога і б'є його дзьобом.
Особливості розвитку:
Спочатку лелеки гніздилися на деревах, влаштовуючи там з гілок величезне гніздо, але поблизу людського житла. Згодом вони почали використовувати для цього дахи будинків та інших будівель, у тому числі встановлюваних людьми спеціально для цієї мети. Одне гніздо служить лелекам кілька років. У кладці буває від 2 до 7 яєць, найчастіше 4-5. Пара насиджує кладку разом. Як правило, самець робить це вдень, самка вночі. Пташенята лелеки, що тільки-но вилупилися, зрячі, але безпорадні. Дорослі птахи пильно стежать за своїми пташенятами, викидаючи з гнізда всіх слабких та хворих. Вперше молоді лелеки злітають через 54-55 днів після народження, обов'язково під наглядом батьків. Ще 14-18 днів лелеки їх годують. Статева зрілість настає в 3 роки, проте деякі лелеки починають гніздитися набагато пізніше - у віці 6 років. Середня тривалість життя 15-20 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Білий лелека не належить до видів птахів, яким загрожує вимирання (на відміну від лелеки чорного, який занесений до Червоної книги України), зустрічається у нас у лісових масивах, зокрема й у Рівненській області. Але, часто білі лелеки отримують різного роду травми, найчастіше пов'язані з падінням гнізда, травмами від ліній електропостачання, а також з раптовими заморозками та відсутністю кормової бази. Таких птахів часто передають до нас у зоопарк, де вони проходять реабілітацію, деяких пернатих вдається потім повернути до природи, ті, які втратили здатність літати - залишаються у нас назавжди. В 2022 року в Рівненському зоопарку на реабілітацію прибули близько 20 постраждалих птахів.
Найближчі родичі:
Інші лелеки роду Ciconia, що включає сім видів, у тому числі чорний лелека (Ciconia nigra), що зустрічається в нашій країні і занесений до Червоної книги України.
Лелека і людина.
У цього птаха безліч народних назв: чорногуз, бусол, бусел, бусько, бузько, бусьок, бузьок, боцюн, боцян, гайстер. І все це лише в Україні. Назва білого лелеки шведською і англійською звучить як stork, а німецькою – storch і походить від Starke ibn («Дай йому сили»). Так за християнською легендою вигукнув лелека, переповнений співчуттям до розп'ятого Христа. «Щасливий будинок, на якому збудував гніздо лелека – його омине блискавка». Віра в це була така сильна, що в 1007 році робітники, які ремонтували частину собору в Страсбурзі, зруйнованого блискавкою, припинили роботи через страх, що в них може вдарити новий розряд. Ремонт продовжили лише після того, як на будівельних риштуваннях знову оселилися лелеки. Про зв'язок лелеки з вогнем задумувались і німці: вони вважали, що лелека приносить блискавку, і з нею й вогонь. Цю здатність приписували й іншим птахам: королькам – кельти, дятлу – римляни, орлу – греки, соколу – в Індії. У Тюрингії (федеральна земля Німеччини, прозвана її зеленим серцем) вважають, що якщо лелека не повернулася до старого гнізда, будинок, на якому воно влаштоване, скоро згорить. Крім того, існує повір'я, що лелека допомагає гасити пожежу, приносячи воду в дзьобі. Справді, іноді у гніздах лелек знаходять обвуглені прути, підібрані птахами на вогнище. Це стало основою для повір'я, ніби лелеки підпалюють дахи будинків людей, які зруйнували їхнє гніздо. Але в цьому повір'ї не більше правди, ніж у легендах про причетність лелек до продовження людського роду. Кому не попадалася на очі картинка із зображенням білого лелеки, що дбайливо несе в дзьобі новонароджене немовля? Голландською мовою цього птаха називають «ooievaar» - «перевізник душ». Стародавні германці вважали, що лелека пов'язаний з богинею Хольдою, яка стерегла в болотах душі померлих, що впали з дощем. Вона перевтілювала їх у тіла дітей і доручала лелеці віднести до батьків, які хотіли мати дитину. Подібні міфи характерні для різних вірувань. Так, існує навіть забобон, що жінка може завагітніти, наблизившись до того місця, де на неї чекають душі дітей. Легенда, що лелека носить у собі людську душу, існувала також у Нідерландах, Литві, Німеччині, де вважали, що на зимівлі лелеки знову перетворюються на людей. Кажуть, що «лелеки ніколи не будують гнізда на будинку, в якому відбулося розлучення». Відданість птахів своїй парі стала легендою. І горе зраднику! Він буде покараний. Існує чимало байок про те, як лелеки, що зібралися на суд, страчують зрадника. Карали у цих історіях лише самок. Ще одна легенда пов'язана з підготовкою лелек до перельотів на зимівлю - нібито перед цим лелеки, зібравшись у зграю, вбивають слабких та знесилених птахів, нездатних до тривалого перельоту. Це і стало приводом для розповідей про суди честі лелек, на яких птахи вбивають побратимів, що провинилися. Але все це не більше, ніж легенди, а життя лелек і без них сповнене загадок.
