- Популярні
- Коментарі
- Тегі
Ропуха-ага
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Створено: Вівторок, 15 листопада 2022, 10:24
- Дата публікації
- Перегляди: 3621
Ага, або ропуха-ага тростина (Bufo (Rhinella) marinus)
Клас: Земноводні (Amphibia)
Ряд: Безхвості (Anura)
Родина: Ропухові (Bufonidae)
Відмінні ознаки:
Типова для жаб статура. Шкіра сильно ороговіла, бородавчаста. Забарвлення неяскраве: зверху темно-буре або сіре з великими темними плямами; черево жовте, з частими бурими цятками. Характерні великі привушні залози з боків голови, які виробляють отруйний секрет, та кісткові гребені над очима. Шкіряні перетинки є тільки на задніх лапах. Подібно до інших нічних видів, у жаби-аги горизонтальні зіниці. Довжина зазвичай 15-17 см (особливо великі особини - до 24-25 см). Самці трохи дрібніші за самок. Вага - 800-1000 г (великі особини - більше кілограма).
Розповсюдження та місця проживання:
Початковий ареал – Південна та Центральна Америка. Зустрічаються від піщаних приморських дюн до галявин тропічних лісів та мангрових чагарників.
Харчування:
Дорослі особини всеїдні, що нехарактерно для ропух. Вони поїдають не тільки безхребетних, але також інших земноводних, дрібних ящірок, пташенят і звірків розміром з мишу. На морських узбережжях харчуються крабами та медузами. За відсутності корму здійснюють канібалізм.
Спосіб життя:
Як і всі ропухи, день проводять в сховищах, виходячи на полювання в сутінках. Ведуть переважно одиночний спосіб життя. Іноді утворюють скупчення.
Особливості розвитку:
Статевої зрілості досягають у віці 1-1,5 років. Самка відкладає за один сезон 4-35 тис. ікринок. Турбота про запліднені та відкладені ікринки не проявляється. Інкубація триває від 2 до 7 днів. Метаморфоз відбувається через 2-20 тижнів після вилуплення личинок (залежно від харчування та температури води).
Личинки жаби аги чорного кольору та непропорційно малі порівняно з дорослими особинами. Пуголовки харчуються водоростями та іншими водними рослинами, які вони «зіскоблюють» за допомогою п'яти рядів зубів. Великі пуголовки іноді поїдають ікру інших аг. Ропухи, що тільки що пройшли метаморфоз, також дуже дрібні - всього близько 1-1,5 см. Після метаморфозу молоді жаби залишають водоймище і часом у великих кількостях накопичуються на березі.
Живуть аги до 10 років (у природі) та до 15 років (у неволі). Тільки 0,5% ропух, що вилупилися з ікринок, доживає до репродуктивного віку.
Природоохоронний статус та стан природної популяції: Звичайний вид
Найближчі родичі: Інші представники роду ропух – наприклад, звичайна(сіра) ропуха (Bufo bufo) та ропуха Бломберга (Bufo blombergi).
Ага та людина.
Ага - найвідоміша з американських ропух. Популярність їй принесли власні розміри. У довжину представники цього виду досягають понад 250 мм. Отрута у цих ропух сильнодіюча - собака, що схопив агу, гине. Американські індіанці використовували її для приготування отрути для стріл. Коли археологи почали розкопувати стародавні міста майя в Мексиці, вони з подивом виявили біля храмів цілі купи останків аги. Передбачається, що давні майя відкрили здатність цих винятково отруйних ропух впливати на людську свідомість; зважаючи на все, їм був відомий спосіб видобутку отрути та використання його не для вбивств, а для досягнення наркотичного ефекту, що створює ілюзію блаженства. Такий наркотик був важливим складником релігійних ритуалів, у ході яких до вівтарів храмів приносилися людські жертви. Під впливом наркотику приречений на заклання покірно виконував накази церемоніальних жерців, ніби не відчуваючи жорстоких тортур, що передували смерті. Але й інші, хто брав участь у моторошних ритуалах, теж перебували під впливом галюциногенного екстракту.
У аги безліч імен, у різних краях вона відома як гігантська морська ропуха, ропуха-тарілка або курура. До недавнього часу вона вважалася найбільшою з ропух, що мешкають на планеті. Свою нинішню назву (ропуха тростина, найпоширеніша в англомовних країнах) ця амфібія отримала завдяки знищенню жуків – шкідників цукрової тростини в Пуерто-Ріко у 20-х роках минулого століття. 22 червня 1935 р. з цією метою 102 аги були завезені на плантації Північного Квінсленду, Австралія. Однак ага не стала поїдати жуків, а навпаки почала полювати на їхніх природних ворогів, тому цю проблему так і не вирішили. Вся справа в тому, що ропуха ага і жуки, що поїдають тростину, займають різні екологічні ніші. Так, один із видів жуків ніколи не сідає на землю, а інші види живуть тільки на відкритих ділянках, тоді як ага вибирає місця з густою рослинністю, яка захищає її від променів сонця. До того ж вона швидко розмножується. За рік одна самка здатна відкласти близько 35 000 ікринок. Якщо припустити, що вони будуть запліднені, та якщо з половини вилупляться особини жіночої статі, то, досягнувши статевої зрілості, кожна з них відкладе чергові 35 000 яєць. Таким чином, через три покоління потенційне потомство першої самки складе понад 10 мільярдів ропух. Практично за повної відсутності ворогів ага швидко поширилася в Квінсленді і становить серйозну небезпеку для сільськогосподарських угідь, міських садів та навіть дикої природи національного парку Какаду.
Молочна змія гондураська
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Створено: Понеділок, 14 листопада 2022, 16:44
- Дата публікації
- Перегляди: 3314
Молочна змія гондураська, або гондураська королівська змія (Lampropeltis triangulum hondurensis)
Клас: Рептилії (Reptilia)
Ряд: Лускаті (Squamata)
Родина: Вужеві (Colubridae)
Відмінні ознаки:
Доросла тварина забарвлена в сірий колір з коричневими плямами, молодь блискуча, яскрава, забарвлення її складається з комбінації чорного, червоного або жовтого кольорів, що утворюють правильні поперечні кільця.
Довжина сягає 40-180см. Стандарт номінального підвиду до 1,5 метрів. Вага - 800г.
Розповсюдження та місця проживання:
Ареал молочної змії значно перевершує ареали інших королівських змій роду Lampropeltis і простягається на 5800 км з півночі на південь: від Квебеку до Канади, через східну та центральну частини Америки, острів Флорида, штат Техас, Мексику, країни Центральної Америки до Колумбії у Південній Америці. Гірські райони.
Харчування:
Дрібні гризуни, птахи, рептилії (зокрема і змії).
Спосіб життя:
Змії потайливі, багато часу проводять у воді. Ведуть переважно нічний спосіб життя. Соціальна організація відсутня. Молочні (як і всі королівські) змії поодинокі, дуже агресивні по відношенню до представників свого виду.
Особливості розвитку:
Статевозрілими стають приблизно у два роки. Самка відкладає від 3 до 30 яєць, інкубація триває від 42 до 83 днів. Ближче до закінчення терміну самка перестає харчуватися. У кладці зазвичай буває 4-8 яєць. Змійки, що вилупилися, досить великі - в довжину близько 25-27 см. Ідеальний початковий корм - новонароджені миші. Зростання збільшується досить швидко, і вже до семи місяців їхня довжина подвоюється. До року деякі особини можуть досягати метрової довжини.
Тривалість життя - близько десяти років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Звичайний вид американських змій.
Найближчі родичі:
Рід королівські змії Lampropeltis налічує 16 видів, наприклад, ланцюжкова королівська змія (Lampropeltis getulus). Королівські змії – найближчі родичі європейських мідянок.
Молочна змія та людина.
Молочна змія отримала свою назву завдяки широко розповсюдженій байці, що приписує їй любов до молока, яке вона нібито відсмоктує у корів на пасовищах. Серед змій, що розводяться в тераріумах, молочна змія одна з найкрасивіших. Поєднання насичених відтінків червоного, чорного, білого кольорів робить їх помітними здалеку серед каміння, і в густій траві, і в гілках чагарників. І хоч мовою дикої природи подібне забарвлення означає попередження про небезпеку, у випадку з молочними зміями йдеться лише про наслідування кораловому аспіду – справді дуже отруйній змії. Насправді ж молочні змії зовсім нешкідливі – їх спокійно можна брати до рук. До людини ці змії зазвичай не агресивні, їх досить легко вдається приручити. Але головна особливість всіх королівських змій - це схильність до поїдання один одного, навіть у неволі при великій кількості корму. Тому змії мають утримуватися окремо. Поєднувати їх треба тільки на період парування.
Сьогодні це звичайний мешканець домашнього тераріуму, для успішного утримання якого необхідно дотримуватися таких умов:
- для утримання необхідний тераріум горизонтального типу;
- наявність басейну в тераріумі, кілька укриттів;
- грунт – сухий сфагнум;
- загальний рівень вологості низький, але камера вологості обов'язкова;
- оптимальна температура утримання від +25 до +32 °С вдень і близько +20 °С вночі;
- молочним зміям потрібна зимівля (триває від 2 до 3 місяців за температури від + 5 до +15 °С).
Змія охоче поїдає мишей, хом'яків, щурів, ящірок та пташенят. Іноді жаб, хоча це, швидше за все, виняток. Полювання відбувається у нічний час, тому після посадки кормової тварини необхідно вимкнути світло. Так само необхідно давати мінерально-вітамінне підживлення, особливо молодим особам, що ростуть. У їжі вони помірковані і ніколи не переїдають.
Ахатина гігантська, або Гігантський африканський равлик (Achatina fulica)
- Деталі
- Батьківська категорія: Статті
- Створено: Середа, 09 листопада 2022, 10:05
- Дата публікації
- Перегляди: 3338
Ахатина гігантська, або Гігантський африканський равлик (Achatina fulica)
Клас: Черевоногі (Gastropoda)
Ряд: Легеневі (Pulmonata)
Родина: Стебельчастоокі (Stylommatophora)
Відмінні ознаки:
Найбільший представник сухопутних молюсків. Шкіра пухирчаста, в зморшках. Раковина масивна,
товстостінна. Дихання шкірне, зябра відсутні. Ріжки маленькі (дві пари), служать як органи дотику.
На кінцях першої пари розташовані очі. У дорослих ахатин раковина складається з 7-9 оборотів.
Забарвлення раковини зазвичай коричневе з чергуванням темніших і світлих смуг. Тіло може бути
забарвлене від сірого до темно-коричневого.
Довжина раковини до 25 см, тіла – до 30 см. Вага - близько 250 г (мах - 480г).
Розповсюдження та місця проживання:
Спочатку – тропічні ліси Східної Африки. Пізніше ахатина розселилася по тропічних та субтропічних зонах: Африка; Азія (Індія, Шрі-Ланка, Малайзія, Китай, Тайвань, Японія, Філіппіни); Тихоокеанський регіон; Південна Америка (Бразилія); США (Гавайї)
Харчування:
З'їдає підгниваючу рослинність, падаль, гриби, водорості, лишайники, кору цитрусових. У її раціоні понад 500 різних видів рослин.
Спосіб життя:
Активна як вдень, так і вночі (якщо низька вологість). Можуть утворювати скупчення під час
сплячки.
Особливості розвитку:
Гермафродит. Статеве дозрівання - 6-16 місяців. Один равлик відкладає 100-400 дрібних яєць (4,5-
5,5 мм у діаметрі). Інкубація триває 10-30 днів (залежно від температури). За все життя ахатина
здатна відкласти до 5 млрд. яєць. Щоб відкласти яйця, закопується в землю. Іноді ахатина
відкладає яйця біля основи рослин або на кам'янистій поверхні. Яйця білі чи жовті, формою
нагадують курячі. Спочатку у яєць щільна шкаралупа і на просвіт вони здаються бурштиновими.
Згодом вміст яєць каламутніє, а шкаралупа витончується. Тривалість життя у неволі - 5-9 років.
Природоохоронний статус та стан природної популяції:
Відсутній
Найближчі родичі:
Achatina reticulata — сухопутний черевоногий молюск.
Ахатина та людина.
Зараз ахатин завезли до багатьох країн. Їх вирощують у тераріумах, а також у садах. Крім того, у
деяких країнах їх їдять. У Францію 1977 р. було завезено равликів ахатин на суму близько 3 млн.
доларів. Розведенню ахатини успішно сприяє її гіперплодовитість і швидке зростання. Ахатина -
розумна істота. У неї виробляються всі види умовних рефлексів. Вона відрізняє «своїх» людей від
«чужих». Було показано наявність у ахатин довготривалої пам'яті: вони можуть запам'ятовувати
все, що відбувалося протягом однієї години, вони можуть запам'ятовувати розташування джерел їжі і повертатися до них. Молоді особини більш рухливі та долають великі відстані протягом дня, а також здатні до далеких міграцій. Зазвичай для відпочинку в те саме місце вони не повертаються. У старих равликів, навпаки, є місце, де вони вважають за краще відпочивати і звідки вони виповзають на пошуки харчування, не віддаляючись більш ніж на 5 метрів. При перенесенні равликів у місце відпочинку іншої ахатини (не більше 30 метрів), вони повертаються до свого.
Спостерігати навіть за однією ахатиною - справжнє задоволення, незважаючи на те, що повзають
ці равлики досить повільно: близько 1 см на хвилину. Ахатина любить, коли її «на руках» купають у прохолодній воді. Алергічних реакцій на слиз равликів немає, проте руки після них треба мити з
милом: у природі ахатини є переносниками паразитів, небезпечних і навіть смертельних для
людини. Втім, у Європі шанс заразитися від ахатин чимось практично дорівнює нулю.
