Рівненський зоопарк

Ему

Деталі

Батьківська категорія: Статті

Категорія: Птахи — Aves

Створено: Середа, 09 листопада 2022, 17:21

Дата публікації

Перегляди: 1382

Ему, або ему австралійський (Dromaius novaehollandiae)

Ряд: Казуароподібні (Casuariiformes) 

Родина: Казуарові (Casuariidae) 

Відмінні ознаки:

Це один з небагатьох видів птахів, що не літають, другий за величиною після африканського страуса.

Ему досягає зростум150-190 см, при вазі до 60 кг. Забарвлення оперення коричневе, верх голови та шия чорні, на голові є ділянки голої шкіри сіро-синього кольору. Самки зазвичай більші за самців і мають більш темне забарвлення оперення, шкіра на голові у них забарвлена ​​яскравіше. Потужні ноги з трьома пальцями дозволяють птахам легко долати великі відстані, розвиваючи іноді швидкість до 50 км/год.

Розповсюдження та місця проживання:

Ему – ендеміки континенту Австралія, тобто,  зустрічаються тільки в цій частині світу. Найчастіше ему можна зустріти в посушливих лісах або напівпустельних місцевостях. Для нього характерні міграції: у періоди дощів і посух можуть заходити у такі нехарактерні собі місця, як околиці міст чи пустелі. При цьому ему також чудові плавці і при наявності водоймі із задоволенням в них купаються.

Харчування:

Ему всеїдні, але співвідношення тваринної та рослинної їжі в їхньому раціоні може змінюватися в залежності від пори року. Ему завжди вибирають найбільш поживні частини рослин - насіння, плоди, квіти та молоде коріння. Влітку ему з'їдають більше комах, особливо гусені, коників і жуків, а також дрібних хребетних. Для перетирання грубих частин їжі у шлунку вони ковтають камінці вагою до 50 г.

Спосіб життя:

Зазвичай ему живуть поодинці або парами, але іноді утворюють групи, до складу яких входить від 4 до 9 птахів. Активні переважно вдень.

Особливості розвитку:

Самець будує гніздо, що є заглибленням у землі, заповнене листям, гілочками і травою, а самка лише зрідка відвідує його. З інтервалом 2 - 4 дні самка відкладає від 5 до 15 яєць зеленого кольору (кожне яйце важить 450-650 г). Самець насиджує кладку близько 8 тижнів і весь цей час не їсть, не п'є і не випорожнюється! Тільки самці насиджують кладку і дбають про пташенят. Усі пташенята вилуплюються майже одночасно. Вони виводкового типу і вже через 2-4 години здатні ходити. Пташенята мають смугасте забарвлення оперення (з чергуванням чорного, коричневого та кремового кольорів), що дозволяє їм чудово ховатися серед рослинності. Самець водить пташенят до 5-місячного віку (іноді до 7 чи навіть до 18 місяців). У цей час він дуже агресивний і може напасти на будь-які живі істоти, що опинилися поблизу, включаючи і свою партнерку. Однак самець часто дозволяє пташенятам з інших виводків приєднатися до свого, навіть якщо вони помітно відрізняються за віком. Молоді ему стають статевозрілими у віці двох-трьох років (у неволі в двадцять місяців). У природі ему живуть 12-15 років, у зоопарках - до 30 років.

Природоохоронний статус та стан природної популяції:

Глобальної небезпеки зникнення виду немає. В даний час ему широко поширені майже по всій Австралії та зберігають стабільну чисельність, яка залежить від ступеня сільськогосподарського використання земель, доступності води та чисельності головного ворога – диких собак динго.

Найближчі родичі:

Інший вид ему, що дожив до зустрічі з людиною - чорний або карликовий ему (Dromaius minor) був знищений в середині XIX століття. Тепер найближчі родичі ему це три види казуарів (рід Casuarius), наприклад шоломоносний казуар (C. casuarius). А деяка зовнішня схожість ему з американським нанду і африканським страусом пояснюється подібною пристосованістю до життя в приблизно схожих природних умовах, а ось близькими родичами вони не є. Вчені - біологи називають це явище - конвергенцією.

Ему і людина.

Корінними австралійці та ранні європейські поселенці полювали на ему. Австралійські аборигени використовували різні способи, щоб зловити птицю: метали в них спис, коли вони пили, отруювали водоймища, ловили птахів сітками, а також заманювали, наслідуючи їх голоси. Перші європейські поселенці, так само як і корінні жителі, використовували жир ему для заправки ламп. У 1930-х роках кількість убитих ему в Західній Австралії досягала 57000 на рік. У книзі Джона Гулда «Посібник для птахів з Австралії», вперше опублікованій у 1865 році, він оплакує втрату ему з Тасманії, де він став рідкісним і відтоді вимер. Автор зазначає, що птахи вже не були поширені на околицях Сіднея і пропонує ввести птахів в охоронний статус. Дикі ему формально охороняються в Австралії за законом 1999 року з охорони навколишнього середовища та збереження біорізноманіття. Хоча населення ему на материковій Австралії вважається вищою цифрою, ніж у часи європейського поселення, деякі дикі популяції під загрозою зникнення через невелику чисельність населення. Загроза для невеликих популяцій походить від очищення та фрагментації місць проживання, навмисних вбивств, зіткнень із транспортними засобами та хижаків. Австралійські фермери вважають, що ему псують посіви, топчуть відведені для овець пасовища, тому цих птахів винищують тисячами. Крім того, м'ясо ему виявилося придатним для харчування, а з яєць витоплюють харчове масло. На багатьох невеликих островах поблизу Австралії ему повністю вимерли з появою перших європейців, які використовували їхнє м'ясо та яйця в їжу. У континентальній Австралії птахів почали винищувати у зв'язку з поширенням фермерських господарств, коли ему стали завдавати людині істотних економічних збитків, знищуючи врожай. У посушливий сезон вони мігрували до сільськогосподарських районів, де знаходили удосталь їжу та воду. У 1932 році на вимогу фермерів почалася справжня війна проти птахів з використанням військової артилерії. Планувалося знищити близько 20 тисяч птахів. Нещасних птахів гнали вздовж огорож і огорож, доки вони не з'являлися в межах досяжності для автоматів та гранат. Однак птахи проявили себе вельми гідними противниками та експертами, як у галузі маскування, так і в галузі стратегії. Вони швидко відступали і рухалися маленькими маневруючими групками, тож у них було дуже важко потрапити. В результаті цілого місяця нещадного і безглуздого цькування вдалося знищити... 12 ему, після чого Королівська Артилерія Австралії була змушена оголосити про свою поразку і капітулювати. Фермерам же довелося розпочати будівництво високих огорож для захисту своїх полів від ненажерливих птахів, що показало себе значно ефективнішим засобом, ніж використання артилерії.